Це частина статі Тома Купера про війну в Україні. І її варто почитати, щоб зрозуміти, як ми виглядаємо для наших партнерів. Переклад само тої частини – де про корупцію при ЗАКУПІВЛІ ЗБРОЇ. Мова саме про закупівлю.
“…Ні, я не знаю того чи іншого корупціонера по імені. Так сталось, що я маю контакти із кількома торговцями зброєю по всьому світу. Як так вийшло? Не маю уявлення.
Це просто склалося з часом: той чи інший читач моїх книг виявився дотичним до продажу зброї та боєприпасів.
Отже, за останні два-три місяці не один, не двоє, а як мінімум троє розповіли мені точно одну й ту ж історію: є (ще) достатньо зброї та боєприпасів для поповнення ЗСУ на світовому ринку. Не в ЄС і/або США: десь в інших місцях.
Найгловніше – люди, про яких йдеться, могли б постачати це спорядження.
Але, після всього того негативного досвіду останніх двох років, ніхто з них навіть не замислюється знову звернутися до Києва чи до будь-кого з української влади.
Чому?
Бо їхній досвід показує, що це марно.
Як тільки вони це роблять, першим ділом вони чули у відповідь: яка буде «доля отримувача»?
Тобто скільки вони готові заплатити українській посадовій особі чи офіцеру з МО, відповідальному за укладення угоди з ними.
Найгірше: навіть якщо вони доставляють, вони ніколи не знають, чи отримають оплату.
Наслідки?
Тепер вони мають справу з контактами в ЄС.
Це повільний, нескінченно нудний процес: їм зазвичай потрібно 3-6 місяців, щоб укласти одну угоду на «ще 1000 або близько того АКМ, 2 мільйони патронів 7.62, або 5000 мін до мінометів».
Але це працює.
(…поки я отримую запитання на кшталт «чому потрібно три місяці, щоб привезти до України снаряди, знайдені чехами та латишами по світу?…’)
В цьому відношенні за останні два роки взагалі нічого не змінилося. Така корупція залишається домінуючою.
Ну й, вибачте, але: це на одному рівні з офіцерами КВІР (Корпусу вартових Ісламської революції), що займались такими товарами, як продукти харчування, олія, навіть автомобільні шини в той час, як Іран був по шию зайнятий обороною від вторгнення Іраку, ще в 1980-1988 рр. Ті товари можна було придбати в 3-10 разів дорожче за звичайну ціну за кордоном, потім доставленого до Ірану та, замість того, щоб бути проданим чи розповсюдженим через ринки, як повинно було б бути, товари відправлялись на склади, контрольовані тією чи іншою клікою КВІР, котрі потім збагачувались на перепродажі товарів з націнкою в 2, 4, 6, 8, 10 разів вище звичайної ціни.
Звичайно, це не повинно означати, що є привласнення військової допомоги, наданої Україні США чи ЄС: це жорстко контролюється. І всі залучені особи знають, що краще з цим не балуватись. Але, усілякі інші ініціативи на цю тему…
Хлопці та дівчата (в Україні чи за кордоном): вибачте, але встаньте з голови на ноги.
Ні, час надання пакету допомоги США не є «вигідним» для України.
Особливо по причині сотень вбитих і тисяч поранених військових за останні сім місяців, виграючи час для зомбі-ідіотів у Вашингтоні, щоб покрасуватись досить часто на телебаченні, і для зомбі-ідіотів у ЄС, щоб відправити принаймні частину свого одночасно (з американцями).
Насправді це просто ще одна історія «занадто мало, занадто пізно».
І загальний ефект такої допомоги буде схожим на той, що був пов’язані з усіма тими балачками про ленд-ліз у 2022 році: тимчасове зміцнення морального духу населення та військ. У кращому випадку.
Єдиний шлях для України – це незалежність від іноземних поставок зброї, і боротьба з корупцією. Якщо українці не почнуть серйозно прибирати всіляке сміття на задворках ЗСУ, то загальна боєздатність їх збройних сил не збільшиться ні краплі.” (с) Том Купер
