Вони побігли заміряти рейтинги поки росіяни в 10 кілометрах від Києва катували людей, кажу що Зеленський і Перемога речі з різними векторами. Між перемогою і собою він обере себе. І навіть Перемога потрібна йому не для майбутнього країни, а для того щоб бачити себе в ній, щоб рейтинги росли, щоб всі хлопали і дарілі цвєти.
І вже ото півтора року Зеленський як може підтверджує мою гіпотезу.
Коли замість військових заводів будуються дороги в лічених кілометрах від лінії фронту. Тому що треба освоїти бюджети.
Коли витрачаються гроші на телемарафони замість тих же дронів.
Коли замість жорстких рішень що стосуються оточення і іхнього крадівництва, контрольовані суди випускають на волю народну депутатку-слугу яка викидувала через паркан гроші за фіктивні документи для виїзду мажорів закордон і чувака, який крав на яйцях.
Коли досі працює і процвітає колаборантський рух очолюваний ОПЗЖ КГБ РФ політично і РПЦ КГБ РФ організаційно, через страх втратити монополію в прийнятті корупційних рішень з одного боку і страх втратити лохторат і рейтинги з іншого. Коли життя людей і цілісність об’єктів приноситиме в жертву політичних рішень і рейтингів.
Коли через той же страт втрати рейтингів, суспільне єднання і мобілізаційний процес перетворився на суцільне жахіття, нерівність, несправедливість і безправ’я. І ніякі звільнення усіх воєнкомів і ревізії рішень медичних комісій чомусь не помагають. Чому б це?
Коли невинний коментар військового як відповідь на запитання політичного характеру в умовній формі “що було би якби” викликає горіння срак і повчальну лекцію про національну єдність, “що подумають солдати”, але вже 2-тижневе мочилово Головкома через те що в того вдвічі більший рейтинг і примітивна кампанія в стилі кім чен ина, виходить ніяк не впливає на національну єдність і “що подумають військові”.
Коли в контексті розповідей про національну єдність не випускають за кордон екс-президента, який для них вже не становить електоральну загрозу (тепер нова ціль). В умовах купи проблемних питань у підтримці союзників. В умовах, коли потрібно демонструвати цю національну єдність як всередині країни, так і зовні.
Тому що основна суспільна дискусія на сьогодні – це два питання: війна і “а чи не помилилися ми 5 років тому?”. І хотілося би того комусь чи не хотілося суспільство поділене у другому питанні і ця дискусія триває постійно, вже 5 років. І очевидно не тому, що всі задоволені новим вибором. Ніхто не згадує колишню чи колишнього, якщо задоволений сьогоднішнім. Згадують тоді, коли обісралися з вибором знову, намагаючись або закривати очі “все рівно колишній/ня гірший/ша був/була” або коли закривати очі вже не виходить.
Повторю, ця дискусія триває весь час після вибору з короткою перервою на кілька перших місяців повномасштабки і зараз це центральне політичне питання.
То ж якщо ти хочеш показати єдність і об’єднати суспільство, то очевидно не з Бойком повинен коаліцію формувати. І не екс-президента не впускати на якісь офіційні зустрічі в умовах необхідності демонстрування єдності і необхідності західної підтримки.
Навпаки, був би ти мудрим і переживав за країну, то екс-президент мав би невилазити з Конгресу, парламентів країн-союзників і їхніх телеканалів. Бо він має статус, має повноваження, вміє говорити і переконувати, навідміну від начальника степлерів (як би комусь не хотілось бачити щось інше).
Але ні, все всупереч, все заради рейтингів і слави, навіть тоді коли це немає жодного сенсу.
А який сенс в цьому всьому, якщо такі дії загрожують існуванню країни? Всі з них!
Хто тоді тебе буде славити і хлопати тобі? Хто тоді буде міряти твої рейтинги в малоросійському федеральному окрузі?
І коли я про це казав 1.5 року тому, це було ще не дуже очевидно, тоді всі надіялися, що може прийде усвідомлення, але ні, ситуація погіршується в цьому плані кожен день, а рішення і дії все більше егоїстично-відірвані від життя і розходяться з інтересами держави і Перемогою.
