І цей тиждень ганьби не закінчився для всіх тих, хто натиснув «так», як 22 липня, так і 31-го. Пам’ятаєте «Ложечки знайшлися, але осад залишився»? Це саме той випадок. І ця історія не забудеться. Її будуть згадувати і про неї будуть нагадувати всім, хто замарався в тому лайні Зеленського. А ще це приклад, як Зеленський спокійно жертвує своїми пішаками заради рятування свого корупційно-клептократичного оточення. Ця операція «Врятувати рядових Чернишова та Міндіча» буде наздоганяти Зеленського і після закінчення його каденції.
А зараз, як тільки президент підпише закон, то ми всі чекаємо від антикорупційних органів не лише обгрунтовані підозри, а ще і ідеальну доказову базу всім слугам, які голосували тоді і сьогодні. Бо це гарантовано зруйнує конспірологічні теорії, що це голосування дасть індулгенцію слугам від переслідувань з боку НАБУ та САП. А такі розмови лунають все частіше. Тож, треба довести, що це не відповідає дійсності. НАБУ та САП отримали ще один шанс від українців. Не варто його зганьбити. А також чекаємо доведення до фіналу справ по всім фігурантам — від Чернишова, Міндіча і Шурми до Клочко, Кузьміних, Задорожного та інших. А ще треба зменшувати рівень корупції в Україні. І що краще допоможе, як доведена НАБУ і САП невідворотність покарання?
І останнє. Репутаційно Україна втратила через дії Зеленського та його атаку на антикорупційні інститутиції. Але не все так пагано. Те, що вдалося владу відкатити назад — це все ж перемога. Це перемога в першу чергу не лише здорового глузду та демократії, а всіх, хто не мовчав, хто вийшов на протест, хто пояснив нашим партнерами, що відбувається і хто провів жорстке виховання президента по телефону з ЄС. Ми зробили це разом. І я добре розумію, що мстливий шоумен захоче якось «догнати» всіх причетних до цього, але і не такі зуби обламували. Бо Україна не Росія, навіть якщо блазні намагаються побудувати тут Рашку у вишиванці. Не вийшло і не вийде. І це добре!
